глота́
/ɦlɔtɑ/речівникБойківщина, Опілє
Значенє
Натовп, юрма.
- «Глота, шчо й не пропхатисї (М. Онишкевич, Словник бойківського діалекту, том I, ст. 174).»
- «Твердоў збройоў глоти врагів розбиваў ("Русалка Днїстрова", "Олїнь", переклад М. Шашкевичє)»
- «— „Ти бєш?!“ — Якийсь крикнув із глоти — „тай я буду бити, мой!“ (Л. Мартович, "Стрибожий дарунок", 1905)»
Відки пішлоЕСУМ: псл. [glota] (або *gъlota); не цілком ясного походження, очевидно, повʼязане з іє. *gele «стискати»; можливо, сюди ж р. [гло́таться] «мірятись, жеребкуватись» (у грі), дангл. cild «дитина», англ. child «тс.»; менш імовірний звʼязок з дінд. gaṇáḥ «натовп; безліч» (-n- ‹ -In-) (Fortunatov BB 4, 218; Младенов 102) або дінд. glāúš «пака» (Fortunatov там же).(Прасл.)
Див. шегліт