по

з дав.-місц. вказує на місце дії або стан ‘поʼ, ‘наʼ

• «Лиша́ю ти, ма́мойко, сьлідойки по вколо́ви, хлібойко́ по столо́ви»
• «Сіда́ют по осло́ні»

з місц. вказує на час, після якого відбувається дія, або на стан ‘поʼ, ‘післяʼ

• «по ли́пні»
• «По я́рмарці ка́ждий му́дрий»

із знах. не лише в мн., але також в одн. виражає порядковий номер ‘поʼ

• «Била-м ді́ти по єдно́»
• «Давай»
• «їх бити по єдно́»
• «Бері́т по єдну́ сли́вку»
• «По єдно́ яйце́ куса́ю»
• «По єдну́, по єдну́ (цеглу. – М.О.) розібра́ли»
• «Поки не мине три по пʼять, то си ще садь»

з дав. виражає частину чогось ‘поʼ

• «По кавалкови бере»

з дав. виражає кількість, за яку щось дається, ‘заʼ

з дав. виражає причину дії чи стану ‘зь, ‘відь

• «А на́зву ма́є Вадрусі́вка по то́му, що перший госпо́дарь, що засели́вся, назива́вся Ва́друс.»
• «Тоти́, що жени́лися, як роди́на їм каза́ла, по має́ткови, пе́ре́важно жили́ не (в) зго́ді»

з дав.-місц. означає спосіб дії

• «Не по пра́вді, мій миле́йкій, ти зі мно́ю жи́веш.»

З дав.-місц. в. указує на місце дії або стан по, на.

• «У мо́лодости грав-им та забавля́в люди́й по висілю́, а типи́рь ся ді́влю, як ону́ки ба́влятся по ку́тах.»

З місц. в. указує на час, після якого відбувається дія, або на стан по, після:

• «По Ми́трю Цві́толя втели́ла пе́рше тиліня.»
• «По Нико́ли бде вже ко́ли.»
• «Дай ми, Бо́же, той ро́зум до су́ду, що бде по су́ду.»

З дав. в. виражає причину дії чи стану з, від.

• «Йме́ня дітвако́ви да́ли по то́му, що ді́до бов Максим.»

З дав.-місц. в. означає спосіб дії.

• «Я приви́к жи́ти ни так, як ні́ні жи́ют, а по пра́вді, по-да́вному, як на́ші діди́.»

по з знахідним, місцевим і давальним відмінками

• «по ціло́му колу́кіпкови»

при, коло, на, над, за, в, по, до, біля (прийменник)

на, над, при, в, до, по, з, за (прийменник)

аж до, до

згідно з, відповідно до, по

до, у, за (прийменник)

при, в, у, за, на, по, для