Опілє (або Надднїстрєнщина) — то є центральний гісторико-етноґрафічний реґіон Галичини, що розлїг сє в басейнї верхної та середної течії Днїстра (землї Львівщини, Тернопільщини та Прикарпатє). Опільска бесїда стала мовнов основов для творчости Маркіяна Шашкевичє, Івана Франка, Василє Стефаника та Богдана Лепкого.
Питомі ознаки, що ріжнєт її від єнчих говірок:
Фонетика: перехід «а» в «є» після мнєких (тєжко, дєкувати, зєть, десїть); уканє ненаголошеного «о» (вуда, рубити); протетичні звуки (вогірок, восїнь, воріх, вострий, їндик).
Морфольоґія: тверде «т» у третїй особі множини (ходєт, роблєт, кажут); збереженнє давних енклїтиків у бувшім чєсї (зробив єм, видїлаʼм, робили смо); апокопа (ми йдем, робим).
Відмінкові форми: давальний «-ови / -еви» (братови, коневи); орудний однини «-ов / -ев» (руков, землев, скатерков) та множини на «-ма / -ми» (з кіньма, з гостєма).
Основу слів для нашої сторінки становит ґрунтовна дослідницка працє видатного мовознавцє Гаврила Шила — «Наддністрянський регіональний словник» (понад 8 000 питомих слів, фразем та давних висловів, зібраних за 25 лїт в більш як пів тисєчі опільских сїл).