Суфікс -ицʼ- (елементи дистрибуції)

В основі карти — нормативне (представлене на карті різними засобами червоного кольору) і діалектне (зображене різними засобами чорного кольору) вживання суфікса -иц-я в іменниках з різним значенням. При картографуванні не береться до уваги різниць у твірних основах, наприклад, чорним колом зображені назви біˈлицʼа і ˈвеверицʼа (ареали поширення різних лексем див. на карті № 330). Чорною ізоглосою об'єднано назви: булʼаˈницʼа (місце, де росла картопля), былʼаˈницʼа (місце, де росла кукурудза), вусʼаˈницʼа (місце, де ріс овес); детальніше — див. карту № 153. Чорною переривчастою ізоглосою позначено лексеми стернʼаˈницʼа і житнʼаˈницʼа — див. карту № 319.

Червоною ізоглосою позначені фонетично видозмінені структури: зоўˈвицʼ(')а — 238, 270, 276, 412, 427, 431, 434, 435, 442—450, 455—458, 460, 481; зовˈвица — 654, 656, 659. На решті території лексема зовиця не вживається. Натомість відома там описова форма сестра чоловіка.

Не картографуються: інші суфікси іменника осика — оˈсин-а (оˈсіна) — 3, 10, 16, 18, 26, 34—37, 39, 41—43, 46, 48, 59—69, 71, 73, 74, 76—80, 82—95, 97, 101, 103, 175, 176, 526, 554, 612, 616—621, 623—625, 630—634, 637—639, 641, 645, 646, 648—655, 657; оˈс-ик-а на решті території, за винятком ареалу лексеми трeˈпета ʻосикаʼ, відзначеної у нас. пп. 271, 275, 276, 417, 439, 464, 467, 469, 471, 472, 475, 479, 482, 488, 510, 524, 548, 557, 558, 583; зміни а після м'якого ц — ˈвулицʼе, ˈвулицʼі … — див. карту № 42; цʼ > ц — ˈвулица, біˈлица, зоˈвица… — див. карту № 98; відсутність початкового л — ˈожицʼа — див. карту № 65.

Ареали відповідних структур див. ЛАЗО, ч. 1, карта № 65; ч. 2, карти № 198, 199; КДА, карти № 99, 129; ASJ, t. 1, розділ 3, карта № 23; t. 3, розділ 2, карта № 63; розділ 8, карта № 248.