Морфемна структура іменника лівша
карта № 142Ладує сє карта…
Ладує сє карта…
Цокнїт на слово, жеби сховати або показати го на карті.
Атлас української мови, т. 2 (1988) · карта № 142
Сіл із даними: 0 з 0 обстежених
Карту складено за відповідями на питання Програми № 267: «Ліˈвак чи лівˈша, чи лівˈшун?»
Червоним колом картографується також лʼівуˈша — 617; лʼукˈша — 628. синім колом об'єднано: лʼіˈвашник — 29, 116, 219; лʼіˈвушник — 23, 51; лʼеˈвушник — 33, 220; фіолетовим колом картографуються ще структури: лʼуˈшун — 132, 140, 368; луˈшун — 637; лʼіˈшун — 136, 170, 171; лʼіˈцун — 138; лʼіўˈчун — 158; лʼіўсˈтун — 173; лʼіпˈшун — 168; ліўˈкун — 141, 264, 309, 312; трикутником чорного й чорно-синього кольорів умовно картографуються структури: ˈмалʼкут і малʼˈкутник, які не мають кореневої морфеми ліў, але утворюють суцільний ареал із структурами ˈлʼіўкут, лʼіўˈкутник; чорним трикутником — ˈмаїкут — 255, 663, 664, 667, 672; маїˈкут — 241, 246, 248, 258, 266, 328; ˈмайгут — 669; колом, зафарбованим наполовину чорним і синім кольорами, картографуються структури: лʼіˈкутник — 111, 113, 114, 143, 232, 240, 283, 325, 326, 530; лʼівоˈкутник — 359, 399; лʼівуˈкутник — 234; лʼіˈвутник — 337; трикутником, зафарбованим наполовину чорним і синім кольорами,— малʼіˈкутник — 112, 142, 281, 287; маїˈкутник — 251; манʼˈкутник — 339.
У записах є ремарки: «старше покоління» — лʼеўˈшун — 61; ливˈшун — 83; майˈкутник, малʼˈкутник — 253; майˈкут — 246; лʼіˈвак — 299; «середнє покоління» — левˈшун — 83; лʼіˈвак — 253, 270; «молодше покоління» — лʼіˈвак — 81; ләвˈша — 83; лʼіўˈша — 175, 253; «середнє і молодше покоління» — лʼеˈвун — 61; «частіше» — лʼіˈваш — 119; лʼівашˈтан — 469; «рідше» — лʼеўˈшун — 46; «рідко» — маїˈкут — 266; лʼівˈша — 351; лʼіˈвак — 434, 437; «ліˈвушник (чоловік), лівоˈручка (жінка)» — 51.
Не картографуються: структура лʼіˈвачка, яка може бути відповідником ліˈвак для позначення осіб жіночої статі — 394, 439, 483, 491, 499, 551; рефлекси е в корені слова з попереднім м'яким приголосним: е — 46, 61, 68—70, 74—76, 78, 79, 82, 85—88, 90, 92, 93, 95, 98, 100—102, 104, 106, 155, 165, 167, 176, 188, 190, 192, 195, 201, 205, 209, 220, 227, 366, 373, 622, 647—649, 652, 668; ê — 650, 651; еи — 88; іе — 60; іе — 64, 612; ә — 178; з попереднім твердим приголосним: е — 57, 73, 77, 83, 89, 94, 96, 97, 99, 176, 183, 185, 200, 640, 643, 653; ә — 83, 178, 182; ê — 206; и — 34, 36, 37, 39, 41, 48, 59, 62, 66, 67, 72, 80, 83, 107, 146, 174, 176, 179, 184, 204, 618, 619, 638, 644, 645; иі — 146, 634; а — 670; спорадично виявлені словотвірні структури та інші лексеми: лʼівуˈшака — 11; лʼіˈвар' — 45; лʼіˈвуш — 51; ˈлʼевуш — 630; лʼівоˈрукий — 398, 629; ˈлʼіва — 438; ˈлʼівий — 139, 299; лʼіˈви — 46; лʼівашˈтан — 467, 469; лʼівичарі' — 588; лʼіˈваша — 631; лʼіˈвош — 636; лʼіўкоˈтун — 309; лʼівиˈна — 624; леўˈшʼії — 177; леўшуˈга — 180; лʼівˈшати(й) — 105; лʼівоˈручник — 358; лʼіˈвушка — 626; лʼіˈвонко — 260; лʼіˈвакош — 418, 427; лʼіˈваком — 423; лʼевуˈга // ливуˈга — 654; лʼіˈвах — 52; ˈлеўшин — 84; описові сполучення: той, що робить лівою рукою — 338, 434, 620, 666; «ўсʼо ˈроби лʼіваˈком» — 578; а також шулʼган — 2, 4—6, 19, 21, 40, 43, 47, 58, 126, 147, 616, 623, 626, 660; шулʼˈга — 18, 636; шулʼˈгач — 16, 630; шулʼˈгаї — 43; шулʼˈгак — 616; баˈлогар — 671, 673, 677, 678; ˈманʼка — 15, 152, 621, 622, 625, 633, 635; манʼкуˈта — 658; манʼˈкут — 659; ˈманʼа — 17; маˈнʼака — 11; маˈнʼач, маˈнії — 38; маˈнʼар, маˈнʼур — 42; маˈнʼура — 10; маˈнʼодар — 679; манʼˈтʼуга — 53; маˈнʼуга — 154; манʼˈкутас (чоловік), манʼˈкуца (жінка) — 44; ˈманʼкуш — 153; описові сполучення: ˈробитʼ манʼˈком — 1; маˈнʼуройу — ˈробит' — 9, 25; ˈманʼухом ˈробит' — 28; ˈманʼкойу тне — 620; шуˈтак — 429; ˈшутый — 427; корчˈнʼавий — 672a, 680; карˈкут — 240.
Коментар № 142, Атлас української мови, т. 2 (1988), с. 34