ми

дав. одн. займ. «я»

додаткова частка «же», «ж», яка дублює попередню

• «Гей, щоб ж би я знав, чий то ж ми синок?»
• «Ой, вдарив же ми а в камʼяницу»

Давальний відмінок однини займенника «я».

• «Як почу́ю коломи́йку а́бо заспіва́ю, Ви́дит ми ся, що я вдо́ма, а я в чужі́м кра́ю; Та ми су́мно увече́рі, су́мно мені́ ра́но, Та на мої́й голі́вочці ве́селости ма́ло; Мене́ ма́ти породи́ла в стодо́лі на мо́сті Та й да́ла ми о́чки си́ні морга́ти на хло́пці (коломийки).»

Родовий відмінок однини займенника «я».

• «Ой нема́ ми миленько́го с кра́ю дале́кого, Ни мо́же ві́нь поли́шити кониче́нька сво́го (коломийка).»

мені

ми

ми, з Божої милості (королівська формула)