гу́рний

[Онишкевич] чванливий; зухвалий

• «Щоби суд не казав, що я гу́рна така, зуфа́ла така»
• «Та не будь тако́в гу́рнов ба́бов!»

[Матіїв] Схильний до лінощів.

• «Нима́ с ким жи́ти – оно́ гурне́ та щи й дурне́;»

[Матіїв] -но́го, ч., у знач. ім. Той, хто лінується, не любить працювати, ухиляється від роботи.

• «Стри́йно, гурно́го-сьте збуди́ли?»

[Кміт] Гордий, пишний

• «Щоби суд не казав, що я гу́рна така, зуфа́ла така Та не будь тако́в гу́рнов бабов»