розмі́тувати

розкидати

[Онишкевич] розкидати

[Онишкевич] орати в розгін

[Матіїв] -ечу, -ечеш, док. Розносити, розбирати з копиць, стіжків підвʼялену траву для просушування.

• «Іде́ме розмі́тувати хоч па́ру остріво́к, мо́же, просу́шиме.»

[Матіїв] Необачно, марно витрачати що-небудь.

• «Ти так усьо́ розмі́туєш, що ни мо́жу на то диви́ти.»