пуща́ти

[Онишкевич] пускати

[Матіїв] Дати можливість, дозволити кому-небудь іти, їхати кудись, звідкись.

• «Поїдеш зимо́в, а влі́ті ни пу́щу тя, бо робо́ти до́ста.»

[Матіїв] пусти́ло, док., безос. Видати які-небудь звуки; говорити, співати і т. ін. певним чином.

• «Бода́й тобі́, стара́ ма́ти, ни пусти́ло мо́ву – Ни пусти́лась погуляти дівчино́ньку мо́ю.»

[Матіїв] тільки мин. ч. пу́стила, док., вульг. Народити (про жінку).

• «А тота́ вже знов пу́стила.»