[Онишкевич] кіл з хвойного дерева з обрізаними до половини гілками, на якому сушать сіно або конюшину
[Онишкевич] кіл з коротко обрізаними гілками, на якому сушать снопи збіжжя в полі
[Онишкевич] кіл, на якому сушать льон
[Онишкевич] купа, кладка снопів по колу
[Онишкевич] сіно, сушене на колі
- «Остро́в на сіно, на ове́с, на жито. Остро́в ма́є зубки́, а кі́ля не́ ма́є, хиба́ штири-шісьть посере́дині і курті, щоби одно́ в дру́ге не всідало. Як кі́в без зубі́в, то сіно заплі́сьніє»
- «Тото, що сі сіно кладе́, то сі нази́ват остро́вка; остро́вка є го́ла, остро́в – то остро́вка, закла́дена сіном»
[Матіїв] Верхня частина зрізаної смерічки (3, 5 – 4 м) з коротко обрубаними гілками, навкруги якої складають снопи збіжжя в полі.
- «Забра́в сусі́д остро́ви, а мині́ типи́рь нима́.»
[Матіїв] Те саме, що острі́вка 1).
Пор. ще вострого́в, драпа́к, остерва́, остого́вина, остро́вка, остро́вчина, раба́ні, рапа́ча.
Форми (Онишкевич): остро́в жін. [Вшкв, К-в, П-вʼя, П-п, Т-рʼя]; остро́в [Я-ця, Гоц. 1895, 108, Км., Охр.]; востро́в [Ж-ня I]; ~рів [Яв. під сл. острівка]; род. одн. остерви́ [К-в, П-вʼя, П-п, Т-рʼя]; місц. одн. в стерви́ [Вшкв]; наз. мн. остерви́ [Т-рʼя]; остирви́ [Дз-ч Г.Км.]; востерби́ [Ж-н Коб. 7]; острови́ [Я-ця, Гоц. 1895, 108 б.н.]
Слову бракує: перекладу. Знаєте? Допишіт — зміну переглєнут впорєдники.
- Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок. Ч. 1–2. Київ : Наукова думка, 1984с. 28
- Матіїв М. Д. Словник говірок центральної Бойківщини. Київ ; Сімферополь, 2013с. 325