зуме́рщина

звич. маєток, що його бездітний, вмираючи, царуе заповітом чужим людям, церкві, громаді за умови, щоб його як слід похоронити

• «Лацно вам говорити, що вам сі добре поводит, як ви дістали зумерщину»

маєток, залишений бездітником без заповіту і який сама громада розподіляє поміж родичів, або, за їх відсутністю, бере на свою власність

маєток бездітної людини, що його присвоює собі чужа людина на тій підставі, що бездітник у нього захворів і що він його буде утримувати до смерті, а по смерті як слід поховає

маєток, який припадає в спадщину одинокому членові сімʼї після смерті усіх родичів під час пошесті

речі особистого користування покійника, які сімʼя дарує або продає чужим людям