[дʼч] / [гʼч] перед [і]

Червоним колом картографується також звук ӡʼ — ˈӡʼедо — 677, 679; ˈӡʼеці — 679, 686; чорним колом — дᵎ — 296, 558, 603.

У записах є ремарки: «тʼ, дʼ дуже мʼякі, так що на їх місці відчувається майже кʼ, гʼ» — 444; про семантичні відмінності структур дʼід (гʼім) ʻжебракʼ і ˈдʼідо (гʼідо) ʻдідусьʼ — 252, 261, 278—280, 282, 354.

Матеріал, залучений до картографування, розглядається лише з погляду переходу дʼу гʼ перед і (< ě). Усі інші особливості не враховуються: рефлекси наголошеного ě — див. карту № 3; твердість ∼ мʼякість д (дʼід) — див. карту № 87; лексема — ˈмошул ʻдідʼ — 522, 554.

Відповідні ареали див. БДА, т. 2, карта № 68.