Суфікси -еньк- ~ -оньк- (легенький, тоненький)

Відповідно до акцентуаційних умов міняється звуковий склад суфікса -енʼк-: ненаголошений е реалізується ще як и, ие, еи — див. карти № 32, 37, а також як і — ˈлегʼінʼкій, ˈлʼогʼінʼкій… — 6, 12, 14, 26, 29, 32, 33, 39, 42, 44, 47, 48, 51, 53, 77, 617, 621, 625, 639, 640; î — 63, 83.

Відзначено тільки ˈлегкий (ˈлʼохкʼі, легˈкий) — 23, 24, 30, 78, 81, 82, 175, 187, 215, 339, 416, 430, 545, 555, 585, 588, 619, 622, 630, 635, 643, 645, 646, 668—670, 672, 674, 675, 679, 681, 685; ˈлет-кʼій — 657.

Суфікс -онʼк- зафіксовано ще в прикметниках — маˈлонʼ-ким — 298; суˈхонʼка — 296.

У записах є ремарки: «всі покоління» — леˈгойкий — 244; тоˈненʼка — 435; «старше і середнє покоління» — леˈгойко — 276; збереження суфіксального нʼ: «рідко» — біˈленʼка, тоˈненʼка — 15; біˈленʼкий, ˈнʼічєнʼка — 110; збереження суфіксального й: «рідко» — ˈдʼівойка — 27.

Не картографуються: структура ˈсоники — 20, 23, 36, 617, 619; наголос ˈлʼогінʼкиі — див. карту № 131; вияви наголошеного е — леˈгаеʼнʼкиі, леˈгеаʼнʼкиі ê — як результату акомодації — леˈгêнʼкиі…— див. карту № 58; е ненаголошеного — лʼіˈгенʼкиі, лиˈгенʼкиі, леиˈгенʼкиі…— див. карту № 32; кʼ — ˈлекʼінʼкʼі — 77; ˈлʼокʼенʼкʼі — 88; гк — легˈкенʼки — 177; х — леˈхенʼкыі — 678; хкʼ — ˈлехкʼінʼкʼі — 48; інші суфікси — -уткʼ- — беˈлʼуткʼі — 655; -уцʼк- — леˈгуцʼкиі — 664; -учк- — маˈлʼучкиі, леˈкучкʼі, цеˈнʼучкʼі — 677; білʼˈйучкʼі, цеˈнʼучка — 686; -ічк- — леˈгʼічкыі — 664, 665; -іцʼк- — леˈгʼіцʼкиі — 672.