шлю́ґнути

Значенє

1. 1

   однокр. до шлю́ґати 1); однокр. до шлю́ґати 2).

   • «Шлю́ґнув го по пле́чах, а за що?»
   • «Шлю́ґнув пру́том, аж засвисті́в.»

   Матіїв, с. 522
2. 2

   тільки мин. ч. шлю́ґнув, -ла, -ло, док. Швидко, непомітно зникнути, пробігти повз кого-небудь.

   • «Хтось шлю́ґнув попрі́ ха́ту.»

   Матіїв, с. 522
3. 3

   тільки мин. ч. шлю́ґнув, -ла, -ло, док. Швидко, з легкістю проковтнути що-небудь з їжі.

   • «Таки́й плов бов смачні́й, що лиш шлю́ґнув до́лі гарта́нків.»

   Матіїв, с. 522