шарну́ти

украсти

шаснути

• «Шарну́ў с ха́ті, шо і нїхто́ ни ви́дїў»

[Онишкевич] ударити

• «Як ті шарну.»

[Матіїв] Те саме, що чу́хнути.

[Матіїв] Різнути чимсь по комусь, чомусь.

• «Шарну́в-им жиле́тком по па́льцю.»

[Матіїв] Обрізати (деревину).

• «Шарни́ губу́, бо нифа́йно торчи́т на поча́тку лісосі́ки.»

[Матіїв] Ударити (перев. різко, несподівано).

• «Пітско́чив зза́ду, шарну́в го – та вті́к.»

[Матіїв] Те саме, що кро́пнути 2).

[Верхратський] мазнути, черкнути

• «шарну́ў сыри́ком.»