сьтіна́

Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекриттів і для розділення приміщення на частини і т. ін.

• «Звести́ сьті́ни та накри́ти, то десь на трі́йцять пʼять вітсо́тків гото́вий буди́нок.»

Прямовисна бічна поверхня гори.

• «Я вже бес то́ї си́ли, аби́-м ся дер за тобо́в горі́ сьтіно́в.»

тк., заст. Міра довжиною 4 – 5 м (на пряжі, знятої зі сновальниці).

• «Значи́ли-сьме фа́рбов на сьті́ни, коли́ осно́ву знима́ли із снова́льниці; роби́лося то для то́го, аби́ мож бо́ло раху́вати тогді́, коли́ ся тка́ло, і взна́ти кі́лько ся вже ви́ткало, бо ина́кше би ся тота́ робо́та навтя́мила.»