пу́чити
/put͡ʃɪtɪ/дїєсловоБойківщина, Либохора
Значенє
Онишкевич
1–2- 1
т.с., що пу́чати
с. 163 - 2
вирізувати або проколювати нариви
с. 163
Матіїв
3–6- 3
Потрошити (курку, рибу і т. ін.).
- «То ни ніж, а яке́сь дра́нтя, лиш жа́би пу́чити.»
- 4
пу́чит, недок. Здувати живіт, завдаючи болю.
- «Щось ми че́рево пу́чит.»
- 5
пу́чит, недок. Непокоїти (про хворобу).
- «Пу́чила мня всю ніч яка́сь хворо́ба.»
- 6
предик. Бути в стані гніву.
- «Диві́ся, як го ста́ло вже пу́чити.»