пу́чити

[Онишкевич] т.с., що пу́чати

[Онишкевич] вирізувати або проколювати нариви

[Матіїв] Потрошити (курку, рибу і т. ін.).

• «То ни ніж, а яке́сь дра́нтя, лиш жа́би пу́чити.»

[Матіїв] пу́чит, недок. Здувати живіт, завдаючи болю.

• «Щось ми че́рево пу́чит.»

[Матіїв] пу́чит, недок. Непокоїти (про хворобу).

• «Пу́чила мня всю ніч яка́сь хворо́ба.»

[Матіїв] предик. Бути в стані гніву.

• «Диві́ся, як го ста́ло вже пу́чити.»