потина́ти
/pɔtɪnɑtɪ/Бойківщина, Махнівець
Значенє
- 1
фольк. спричиняти смерть; вбивати
- «Опирь має погані очи і ними поти́нат»
- «По якімсь там часі узнали собі в селі, що він потинає людий, пішли на гріб, відкопали тіло»
- «У Мшанци умер Петришин Ігнат, і по смерти потинав людий, і било»
- «…много мерців у селі»
- 2
док. потя́ти, 3 ос. одн. майб. пітне [В.В-ка ЕЗб. ХХХІ-ХХХП, 230] порізати
Онишкевич, с. 124, 125 - 3
док., фольк. наслати хворобу
- «Коли опирь пі́тне, то підступат щось під серце, гиби́ болячка мучила, и тогди христянин блює.»
Відки пішлопор. пол. pociąć;