по́гарь
/pɔɦɑrʲ/речівникБойківщина
Значенє
Онишкевич
1–4- 1
нижча гора від сусідньої «вижної»
с. 91 - 2
згарище в лісі
с. 91 - 3
поруб у лісі
с. 91 - 4
чарка; склянка; бокал
с. 91
Матіїв
5–7- 5
Згарище в лісі.
- «І звірь по́гарь опхо́дит.»
- 6
Місце, ділянка, де вирубано ліс; поруб.
- «Зру́бану діля́нку лі́су давно́ назива́ли по́гарь.»
- 7
Земля на згарищі в лісі, яку засівали житом, пшеницею або гречкою.
- «Лю́лю, лю́лю дітину малийку, Пішла́ ма́ти жи́то жа́ти в по́гарь зеленийку»
- «Зимля́ в нас нивроджа́йна, тя́шко з нії́ щось ма́ти; виру́бували-сьме ліс, су́ча-сьме в ку́пи змі́тували, та пали́лося то́то на пня́х – роби́лася по́гарь.»
Відки пішлоПор. слц. pohar.
Зауваги до говірки
USAGEФорми (Онишкевич): по́гарь [К-ки]; наз. мн. ~рі [Дз-ч Г. Км.]; ~ри [Пас. 147 б.н.]; пога́рь [Ж-ня, О-к Км.]; род. одн. ~ря [О-к Км.]; наз. мн. ~рі [Л-не Мат. Х, ч. П, 141]; ~ри [О-к Км.]