по́гарь

[Онишкевич] нижча гора від сусідньої «вижної»

[Онишкевич] згарище в лісі

[Онишкевич] поруб у лісі

[Онишкевич] чарка; склянка; бокал

[Матіїв] Згарище в лісі.

• «І звірь по́гарь опхо́дит.»

[Матіїв] Місце, ділянка, де вирубано ліс; поруб.

• «Зру́бану діля́нку лі́су давно́ назива́ли по́гарь.»

[Матіїв] Земля на згарищі в лісі, яку засівали житом, пшеницею або гречкою.

• «Лю́лю, лю́лю дітину малийку, Пішла́ ма́ти жи́то жа́ти в по́гарь зеленийку»
• «Зимля́ в нас нивроджа́йна, тя́шко з нії́ щось ма́ти; виру́бували-сьме ліс, су́ча-сьме в ку́пи змі́тували, та пали́лося то́то на пня́х – роби́лася по́гарь.»