оберта́ти

[Онишкевич] обертати

[Онишкевич] (худобу) завертати

[Онишкевич] док. оберну́ти обернути

[Онишкевич] док. оберну́ти; кому повернути; віддати

[Онишкевич] док. оберну́ти; за чого приймати (за когось)

• «І южь го оберну́ли за глу́пого.»

[Матіїв] Змінювати положення кого-, чого-небудь відносно когось, чогось; повертати в певний бік або іншим боком.

• «Оберта́й га́йта, куда́ ї́деш?»

[Матіїв] Сварити, ганьбити.

• «Терпі́ла-м, терпі́ла-м ї́, да́лі ни сте́рпіла та ста́ла-м оберта́ти.»

[Матіїв] Байдикуючи, багато говорити.

• «А як прийшла́ неві́сточка та до мо́ї»
• «хати́, Ни за робо́ту ся взя́ла, а ста́ла оберта́ти (коломийка).»