навнувати(ся)
Значенє
остогиднути; набриднути
- «Мені́ николи не навну́є с то́бо́в жити»
- «То вже са дощ навнува́в.»
- «Вам навнува́ло?»
- «Навнувало́са вам без мене.»
Відки пішлоПор. ще наввірятися, навкимитисі.
Зауваги до говірки
USAGEФорми (Онишкевич): навнува́ти(са) [Б-ля, М-ць Мат. Х, ч.П, 23, Х-в]; ~внова́ти [Л-ра Зн. 38]; частіше навнува́тиса [Р-ч, К-ки, Х-в]; ~внова́тиса [Л-ра Км.]
Див. шенаввірятися, навкимитисі