копоті́ти
/kɔpɔtitɪ/дїєсловоБойківщина, Нагуевичі, Хащів
Значенє
Онишкевич 1984
1–2- 1
курити; мести
- «Копо́тит, як ді́дько дорогов у осени»
- 2
швидко бігти
Матіїв 2013
3–4- 3
Утворювати кіпоть.
- «Нали́ли ми в бак яко́їсь биндзи́ни, що маши́на ста́ла копоті́ти.»
- 4
-очу́, -оти́ш, недок. Довго підтримувати вогонь (у печі, кухонній плиті).
- «Уже́ лю́ди зра́ня ї́сти повари́ли, а сусі́да аж до обі́ду копоти́т.»