кльо́пнути
/klʲɔpnutɪ/дїєсловоБойківщина, Жукотин
Значенє
Онишкевич 1984
1- 1
тріснути; вдарити
- «Камі́ном кло́пнов.»
Матіїв 2013
2–4- 2
однокр. до кльо́пати.
- «Ти́хо, хтось кльо́пнув у дви́рі.»
- 3
Ударити.
- «Кльо́пнув ня сук у голосни́цю, що чуть-им ни вмлів.»
- 4
Те саме, що кно́кнути.