кли́ниць
/klɪnɪt͡sʲ/речівникБойківщина
Значенє
- 1
Деревʼяний клинок, яким закріплюють косу на кіссі.
- «Підби́й кли́ниць, бо хлєбі́стає коса́.»
- 2
Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь.
- 3
Клиноподібна сокира, якою колють дрова, розколюють деревину.
- «Бий, Яки́ме, кли́ницьом по́між су́ча.»