кантува́ти
/kɑntuwɑtɪ/дїєсловоБойківщина, Коростів
Значенє
Онишкевич 1984
1–2- 1
буд., стол. кантувати
- 2
перен. давати прочухана; брати за чуба
- «Що там балакали на нараді? – Кантувалі тро́ха.»
Матіїв 2013
3–4- 3
Перекидати на ребра важкі предмети прямокутної форми.
- «Тре́ба брус кантува́ти, бо тя́шко го су́нути.»
- 4
Сильно бити кого-небудь.
- «Ни канту́й лошука́, кьоц му ни піт сі́лу.»