кала́тати

[Матіїв] Часто й сильно бити, стукати чим-небудь.

• «Що ти там вчо́ра кала́тав?»

[Матіїв] Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком.

• «Нико́ла Яцуля́ків ма́є вісімдися́ть літ, а́ле щи ла́зит на дзвіни́цю кала́тати.»

[Матіїв] кала́тає, недок. Дуже битися, стукати (про серце).

• «Тре́ба йти до лі́каря, бо ми в гру́дьох кала́тає.»

[Верхратський] клекотати (про лелеку)

• «бусьо́к кала́тає.»

[Верхратський] калатати, стукати (у двері)

• «кала́тати в две́ри»