зару́бувати

Убивати (сокирою або шаблею).

• «Мину́лися тоті́ часи́, колі́ людйи́ зару́бували.»

Уганяти сокиру в дерево.

• «По соки́рі, яку́ зару́бував, на спір ви́ліс чолові́к на го́ле де́рево.»

Робити зарубку на чому-небудь.

• «Колі́сь нигра́мотні зару́бували раху́нки на патику́.»

тільки док., ліс. Увігнати цапі́ну в колоду.

• «Чого́-сь заруба́в цапі́ну, колі́ йдеш обі́дати? Ни лиш люди́на ма́є вітпочива́ти.»

тільки мин. ч. заруба́ли, перен. Відхилити, відкинути внаслідок розгляду, обговорення; забракувати, забалотувати.

• «На комі́сії го заруба́ли, а здоро́вий бов.»