волочі́ля

Значенє

1. Погонич коней, які волочать зорану землю.

   • «Сини́ мо́ї, плугата́рі, до́ньки, волочі́лі, А я гуля́в та й прогуля́в літа́ моло́дії (коломийка).»

   Матіїв, с. 86