вере́чи
/wɛrɛt͡ʃɪ/дїєсловоБойківщина, Гуцульщина
Місцевости (17): Топільниця, Ясень, Коростів, Нагуевичі, Хащів…
Топільниця, Ясень, Коростів, Нагуевичі, Хащів, Махнівець, Бориня, Либохора, Бітля, Орявчик, Лопушанка-Хомина, Багнувате, Матків, Ямельниця, Сушниця Рикова, Лінина Велика, Старий Самбір
Значенє
Гуцульські говірки
1- 1
кинути
с. 34
Онишкевич
2–3- 2
кинути
- «Бігме не вержу, милому держу»
- «Як тя ве́ргну»
- «Часом верже собі в капусту солонини»
- «Вер я соки́ру»
- «І вер ним о́землю»
- «Пі́дко́ву я ве́рла під жо́ліп»
- «Версь туда́!»
- «Верзь же ми ябко!»
- «Вирсь у доли́ну»
- «Вержи́ на зе́млю»
- «До і́ра дай корові, а по і́ру вирсь тай ізі́сь»
- «Ве́ре́ч в доли́ну»
- 3
додати; докинути
- «ще яко́ї (пісні. – О.М.) ве́ре́чи»
Кміт
4- 4
Кинути
с. 24
Переклади
- польска
- rzucić
- нїмецка
- werfen
- анґлїйска
- to throw
Зауваги до говірки
USAGEФорми (Онишкевич): ве́ре́чи [Б-те, Б-ля, Л-ра, Л-ка Х., Л-ка Б., П-п, С-ця Р. ЛБ 10, 103, Х-в, Я-ця]; ве́р[?]нути [Р-ки Св., Х-в Км.]; ве́рчи [Б-ля]; 1 ос. одн. майб. ве́ржу [Б-ля Св. 26, П-п, Яснь ЕЗб. XXXVI, 199]; ве́ргну [Р-ки Св.]; 3 ос. одн. ве́рже [О-к Км., М-ць Гн. 4]; мин. – чол. я вер [О-к Км.]; вер [Б-ля, Б-ня, М-в, М-ць Мат. VI, 32 і III, 44]; верг [Н-чі ЕЗб. 106, Тпця Км., Х-в]; жін. верла [Б-ля]; версь [Я-ця І]; верзь [О-к Км., Яснь ЕЗб. XXXVI, 199, С-ця Р.]
Фонетичні варіянтивергнути
Посилаются на то слововере́чи лице́, вере́чи га́дков, вергнути