розвали́ти

[Онишкевич] (уста) розтулити; відкрити

[Матіїв] Ударом розбити що-небудь.

• «Карате́стами ся назива́ют, бо це́ґлу розва́люют.»

[Матіїв] Побити, розбити (голову).

• «Розвали́в нагі́баний чолові́ка до кро́ви.»

[Матіїв] Розрізати вподовж колоду.

• «Розвали́в-им кіма́к, бде на мі́ст у ста́йню.»

[Матіїв] Порізати колоди на дошки.

• «Розвали́ ми па́ру патикі́в на столя́рку.»

[Матіїв] тільки мин. ч. розвали́в, -ло, док. Ударом грому розколоти дерево.

• «На оча́х розвали́в грім смере́ку, аж укля́кла-м.»