пото́чина

потічок, струмок

[Онишкевич] пр валля між горами; береги потока

[Онишкевич] струмок; потік; вижолоблене заросле місце, яким тече вода

• «Чи́рис то́ту поточи́ну ла́вка сме́ре́ко́ва, люби́в би-м тя дівчино́йко, коби-с не́ стрико́ва»

[Матіїв] Мілкий водотік, у який стікається багато струмків.

• «Ой пото́чини заме́ло, го́ри побілі́ли: «Чому́сь на́ші, това́ришу, дівки́ помарні́ли» (коломийка).»