набива́ти

[Онишкевич] ким тяжко працювати

• «Тот тенго набива́т собо́в.»

[Онишкевич] що збільшувати; поширювати

• «Набивают господа́рку.»

[Онишкевич] док. набити 1. (про крота) нарити

• «Картина набила купину.»

[Онишкевич] док. набити 2. (олію) вибити

• «набити олію»

[Матіїв] тільки док. Завдати ударів кому-небудь; вибити.

• «Нима́ тя, шкідни́ку, кому́ наби́ти.»

[Матіїв] Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь.

• «Ку́рьом тре́ба час віт ча́су набива́ти скла́ для мі́цної лупи́ни.»

[Матіїв] Убивати, знищувати велику кількість (про все живе).

• «Пока́зували по телеві́зору, як набива́ли ку́пу пти́ці та спа́люва́ли.»

[Матіїв] Насаджувати обручі і т. ін., робити або лагодити щонебудь.

• «Та́то як набʼю́т бочі́вʼя, то рі́тко ся і розси́ше.»

[Матіїв] Відгодовувати худобу чи птицю.

• «Худібʼя набива́ют пе́ред здачо́в на заго́цкот, яко́що йи чим.»

[Матіїв] Запасатися продуктами.

• «Стари́й став набива́ти по́вну комо́ру, бо бо́йітся но́вої вла́ди.»

[Матіїв] тільки док. Багато зʼїсти.

• «Мари́нин випатко́во прострі́лився, а́ле лиши́вся живи́й: дрі́б застря́в у кишка́х, бо сташе́нно наби́в.»