крути́ти

[Онишкевич] крутити

[Матіїв] Надавати чомусь обертового руху; обертати.

• «Си́ли вже нима́ ті́лько тоту́ ко́рбу на січка́рни крути́ти.»

[Матіїв] ліс., заст. Перекручувати дерево для зручності обрубування сучків.

• «Канга́ком крути́ли-сьме де́рево.»

[Матіїв] ліс., заст. Перевертати дерево для висихання.

• «Крути́ли-сьме, що рук ни чу́ли-сьме.»

[Матіїв] кру́тит, недок., безос. Вирувати (про воду, течію).

• «Підня́лася вода́ до мо́сту, опа́сно ста́ла крути́ти.»

[Матіїв] Сукати (мотузку, шнур і т. ін.).

• «У селі́ йи спеціалісти, хто і волово́ди кру́тит, напри́клад, стрий Юрко́.»

[Матіїв] заст. Робити китиці для вшивання стріхи.

• «Так ся шалапа́й і ни навчи́в крути́ти.»

[Матіїв] Хитрощами ухилятись од відвертої відповіді, розмови.

• «Ни крути́, а пра́вду говори́.»

[Матіїв] Чинити щось на свій лад, часто для власної вигоди.

• «(☻) Кру́тиш щось, нибо́же, бре́шеш.»