ко́втати

стукати

ударити

[Онишкевич] вдаряти молотком по залізу тощо; стукотіти

• «Ба́ба ко́втат в горне́ць, чи не скаже́ний»
• «Жо́на ко́втат в горне́ць, чи не сказився»

[Онишкевич] ковтати

• «Дитина ковтат, ссучи грудь»

[Матіїв] Ударяти молотком по металу.

• «Кова́ль на ро́боті, бо чу́ти, що ко́втає.»

[Матіїв] Ударяти по голові кого-небудь.

• «Ковальчу́к в шко́лі діти́й ко́втав.»

[Матіїв] Те саме, що кльо́пати.

[Кміт] Стукати; ударяти молотом

[Кміт] Стукати

• «Баба ковтат в горнець, чи не скажений?»

[Кміт] Ласо ссати (про дитину)

• «Дитина „ковтат“, ссучи грудь»