кива́ти

рухати, чіпати

[Онишкевич] їхати; рухатися

• «Кивай – стан»

[Онишкевич] кого, що хитати

• «Не ки́вай яблі́нку, бо мо́кра!»

[Онишкевич] на кого моргати; давати знак руками

• «А я граю на сопі́вку, кеваю на ді́вку.»

[Матіїв] Хитати головою, махати рукою або рухати пальцем, подаючи який-небудь знак.

• «Коломи́йка фа́йно гра́є, пусти́ мене́ не́не, Бо там лю́пко ни танцю́є, ки́ває на ме́не (коломийка).»

[Матіїв] Із заперечною часткою не (не ки́вай) має значення «не чіпай, не бери».

• «Ни ки́вай тото́, діти́но.»

[Матіїв] кивай, наказ. сп. Рушай (перев. до їздового).

• «Усьо́ заладува́ли, ки́вай.»

[Кміт] Рушати; доторкати

[Кміт] Кива́тисьа — рушатися