Галицкі місєцї

1. Зима

Зима в Галичинї завше була злетєжким чєсом а єдночєс найбогатшим на вобрєди перийодом.

• Грудень зачинав зиму. Його чєсто називали Студенем, бо студа — холод, або Трусим, бо «снїг потрусит». Поширена назва Грудень походит від «змерзлих груд земли». А назва Андріїв нагадувала, шо молоді вже чєс збирати сьи на вечерницєх.
• Сїчень зустрічєв морозними днєма. Окрім звичного Сїчнє, або Сїчника, який, за спостереженєма етноґрафів, дістав назву від того, шо «снїги з вітром сїчут», в наші мові фіксували сьи ше назви Просимец або ж Просинец, які найборше появили сьи від прошенє, бо якраз в тім чєсї сьвєта: Колєди, Новий рік, Щедрий вечір і Поновальницє, коли молодь колєдує, щедрує і випрошує подарки.
• Лютий вражєє найбільшом кількістьом колоритних найменувань. Яко писав Головацкий, першу половину сего перийоду чєсто звали Лютим, бо коло Йорданских сьвєт бувают найбільші морози, а «велика зима лютує», а наступний місєць чи його чєстину йменували Палютий. Попри него, із сим галичєни вживали Казидорога, Казибдор, Казібер чи Казибрід — назви, шо цївком описували негоду, коли завирухи «сьи казєт» і помністю перекривают дороги снїгом.

---

2. Весна

Веснєні місєцї в народному калєндарі відображєли поступове відтаванє природи а рихтуванє до нового циклу.

• Березень мав чи не найбільше дублєтних назв. Окрім Соковика (лученого зі заготівлем березового соку) і Березовень (старіший вариянт), галичєни актимно користали з запозиченої латинскої назви — Март, а також з його фонетичних варияций, або ж таки власних форм яко Марец, Марот. Головацкий зазначєв, шо назва місєцє яко Март, Мартові хвилї є із латинского Martius, проте в народї їх чєсто виводили від «мору, помору, вмерти». Рахувало сьи, шо в сему місєцї старцї, сухотники і ядушні, «переснєдївши який рік і перезимовавши на недозимках, під весну звичєйно гірш занедужуют і вмирают». Звідси ж в полєків постала і відома приказка:

  Nastaje marzec — umrze nie jeden starzec
  (Настає марец — помре не єдин старец).

  Також на стику сезонів може втримувати сьи перехідний місєць Палютий або ж Стрітень. Єдночєс тре вказати шо чєсто існував дешо інчий порєдок назв: Березень вживали як назву до 4 місєцє (Цьвітень) а не 3, а сам березневий чєс чітко називали виключно Мартом або ж його варияциями.
• Цьвітень («місєць цьвіту») або Квітень, підкреслюючи шо появлєє сьи перший цьвіт зі землї, а дерева цвитут.
• Травень поєднував в собі як традицийні народові назви, так і латинскі запозики. Назва Травень походила від самої природи: в сей перийод «найсильнїще трава росте і сїножєти сьи запускают». Єдночєс галичєни актимно вживали назву Май, яку Головацкий виводив або з латинского Majus, або «борше від маю, которим луги а лїси покривши сьи зеленїют, мают».

---

3. Лїто

Лїтні місєцї в галичєнів чітко лучили сьи до найвідповідальнїщих польових робіт — від заготівлї сїна до збору врожєю.

• Червень — перший лїтний місєць, шо мав чимало цїкавих назв. Звичні Червень чи Червец, мают таке поясненє в Головацкого: «добувают червец до крашенє вовни на вироби ткацкії». Також в тім місєцю із черву вилєгают сьи молоді пчоли і бувают найранщі рої. Окрім того, в мові сьи фіксували назви яко Кедзень а Бидзень, лучені з Кедзьом, якого ше називают Ґедз, бо ті комахи лїтали цїлими роями над товарним рєдом і пасовисках, нападаючи на худобу. Зустрічєла сьи також назва Юний, шо ймовірно походит від латинскої назви місєцє (Junius). А форма Гнилень була переважно поширена в гуцулів і невідмічена нї Головацким, а нї Желехівским в свому слімнику.
• Липень, яко зазначєв Головацкий, походит від перийоду, коли липа цвите. Звідси ж походила назва Липец. Також Липень був чєсом найтєжчих робіт на луках, звідси назви Сїнокос а Косень. Назва Илевий приврочена до великого церкомного сьвєта пророка Іллї, або ж то просто фонетична видозміна латинскої назви Julius. А Білень ймовірно вказував на традицийну ґосподарску роботу, коли на сонцї й травах актимно білили виткане полотно.
• Серпень є завершенєм лїта, а значит люди берут сьи до серпа, аби жнива жєти. Копень, бо то чєс коли складали снопи сїна в копи. Окрім них, ше є Кивень чи Кивотинь. Яко зазначєв Головацкий, ся назва походит від того, шо «конї через велику духоту, спеку і оводи не пасут сьи вдень, лиш головами кивают і оводів обганяют сьи». Крім того форма Серпень взагалї не була поширена на Гуцульщинї, в них замісь него Илевий.

---

4. Осїнь

Осїні місєцї символїзували супокій по тєжкі роботї, щедрість садів а поступове рихтуванє до довгої зими.

• Вересень лучи сьи з цвитїнєм вересу. Проте зустрічєє сьи й назва Сївень (чєс возимих посївів). Цїкава форма також записана в Желехівского, яко малий Травень, шо можливо лучена до схожости робіт з трамневими. Головацкий згадує за Маїк, «декотрі зела цьвітут, чєсом і деревина також». Поширеном була назва Бабске лїто, яко писав Яків, зовут так сей місєць, бо «баби свої роботи порают, коноплї отїпают, полотна добілюют, дешо в городах викопуют і пр.».
• Жовтень єден місєць який немає варияций в нас, виключно форма Жовтень, бо се чєс коли листє на деревах жовтїє.
• Падолист завершував осїнь. Також відомі форми Листопад а Листопадень, шо вказуют на пору вопаду листє.

---

А шо там гірскі?

В горах житє а ґосподаруванє сутєво сьи ріжнило від долини. През ранє настанє холодів звичний порєдок ломав сьи, а на місцї звичних осїнїх переходів вже зачинав сьи ранїй зимовий цикл місєцїв. Зокрема, гуцули годні мати зовсїм інчу варияцию наступного місєцє на зламі осенї і зими, від решти галичєнів.

В табелї використані восномні назви, також можливі варияциї, за які було написано ранїш

---

Вплив галицкого порєдку місєцїв на українский

Зустрічєє сьи думка за галицкий вплив на порєдок місєцїв в нинїшні лїтературні нормі. Аби лїпше розуміти за шо мова, надам в виглєді табелє назви місєцїв по той бік Збруча до 1930-их років.

Курсивом вказані назви які були менч вживані, але не були кальком на латинскі.

Чи є таки галицкий вплив на порєдок назв? Таки є, але не лише на порєдок, а й на форми назв. Чи є то вплив полєків на нас? Пемне шо нє, бо всї західні словєни мают такий самий порєдок, а з південих словєн — Словенцї. Загалом також тре розуміти, шо москальскі латинїзовані місєцї майже були витиснули народні. Той самий Шевченко не користав з українских назв. А в табелї се демонструє рєд від Уманецє і Спілки, які немали мети віднайти найбільш українскі слова, а писали по вживаности, відміно від Грінченка.

---

З якого порєдку і форм користати нам нинї?

Так як лїтературної галицкої норми ше не є, приходит сьи зважєти на традицию, яка була колись. Тому, шо на сайтї, шо в перекладї майнкрафта буде наступний порєдок а форми:

Хочє ми маєм доста богато цїкавіщих, а може й лїпщих форм, але нїхто Вам не заваджєє з них користати самим. Зак будемо сьи тримали воснов які заклали наші сьвіточи за цїсара.

---

Загальна табель назв

Нижче наведено порімнєльну табелю, яка лучит анґлїйскі, нїмецкі а галицкі назви місєцїв:

Всї назви вже додані до слімника, так шо можете за них почитати чи додати до влюблених

---

Джерела

1. Гуцульські говірки: Короткий словник / відп. ред. Я. Закревська ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 1997.
2. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини. — Мюнхен : Український Технічно-Господарський Інститут, 1971.
3. Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар : у 2 т. — Львів : НТШ, 1886.
4. Rieger J. Huculskie nazwy miesięcy w zapisach terenowych Jana Janowa z lat 1936–1938 (w związku z podziałami językowymi Huculszczyzny) // Slavia Orientalis. — 2014. — Nr 1. — S. 131–138.
5. Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. — Львів : Просвіта, 1913. — С. 276–285.